Глобальний контроль забруднення пластиком вийшов на новий етап

Виробництво пластику зросло з 2 мільйонів тонн у 1950 році до 348 мільйонів тонн у 2017 році, що зробило світову галузь вартістю 522,6 мільярда доларів, потужності якої, як очікується, подвоїться до 2040 року.

Виробництво, використання та неналежна утилізація пластику вже має руйнівний вплив на потрійну планетарну кризу: зміну клімату, біорізноманіття та забруднення. Після спалаху нової коронавірусної пневмонії використання засобів захисту (наприклад, масок, захисних костюмів тощо), одноразового -пластику тощо значно збільшило виробництво пластикових відходів.

Довідкова інформація про глобальне забруднення пластиком

Наразі проблеми забруднення пластиком у світі в основному включають морське сміття та забруднення мікропластиком. Масове виробництво та використання одноразових пластикових виробів робить забруднення пластиком дедалі серйознішим.

Мікропластик означає фрагменти пластику діаметром менше 5 мм, які є екологічною тенденцією пластику та цільовими забруднювачами для запобігання та обробки пластику. Ще в 2004 році Томпсон та інші з Плімутського університету вперше висунули концепцію «мікропластику» в журналі Science, і люди поступово почали звертати увагу на проблему мікропластику в океані. Звичайний пластик часто не розкладається до молекулярного рівня, але може руйнуватися в природному середовищі, утворюючи фрагменти пластику і навіть мікропластик. Деякі пластикові вироби, наприклад косметика, використовують пластикові кульки як диспергатори, і ці кульки також є важливими джерелами мікропластику у воді. Крім того, добавки до пластикових виробів, деякі з яких є хімічними речовинами з токсичною та шкідливою дією, також будуть вивільнені в природне середовище, що зрештою призведе до забруднення води та ґрунту. Вони стікають у річки та океани та розкладаються на ще менші частинки, спричиняючи забруднення моря мікропластиком, що має серйозний вплив на морське екологічне середовище. Мікропластик також може накопичуватися в організмі людини після того, як він їсть заражену ним рибу, і спричиняти шкідливі наслідки.

Глобальне управління пластиком полягає у сприянні реалізації різноманітних заходів управління через відповідні міжнародні конвенції ООН. Через країни-члени ООН і міжнародні не-урядові організації створити атмосферу за допомогою платформи ООН або спеціалізованих установ для поступового впровадження нової конвенції щодо пластмас для просування та формулювання процесу.

У жовтні 2015 року 70-та сесія Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй прийняла Порядок денний сталого розвитку на період до 2030 року, запропонований на Саміті ООН зі сталого розвитку, у якому 14-та ціль - – «Захист і стале використання океанів і морських ресурсів для сталого розвитку» закликає до запобігання та значного зменшення всіх типів забруднення моря шляхом 2025. Забруднення від наземної діяльності, зокрема, забезпечує чітку загальну ціль для вирішення проблеми морського сміття та мікропластику, тоді як SDGS 6, 11 і 12 стосуються мікропластику в океані.

Завдяки подальшому зміцненню наукової та технологічної бази Асамблеї ООН з навколишнього середовища, тема забруднення моря пластиком вперше з’явилася в резолюції 71-ї сесії Асамблеї ООН з навколишнього середовища в липні 2017 -- «Наші океани, наше майбутнє: заклик до дій, і висунуто сприяти запобіганню утворенню відходів і зменшенню відходів, наскільки це можливо, сталому споживанню та способу виробництва, прийняти три{2}}підхід: скорочення, повторне використання та переробка, у тому числі для заохочення ринкових рішень і зменшення відходів, покращення екологічно безпечного поводження з відходами, утилізації та механізму переробки, альтернатив розвитку, наприклад продуктів, які можна повторно використовувати або переробити, або продуктів, які біологічно розкладаються в природних умовах.

Під час резолюції Асамблеї ООН з навколишнього середовища щодо глобальних питань управління пластиком важливість забруднення пластиком поступово зростає. Питання забруднення пластиком виникало від Конференції ООН з навколишнього середовища до Генеральної Асамблеї ООН, потім обговорювалося на Конференції ООН з навколишнього середовища, а потім у сфері розгляду Генеральної Асамблеї ООН, показуючи знизу-вгору, зверху вниз.

2

Процес в рамках Асамблеї ООН з навколишнього середовища

Головною рушійною силою глобального контролю забруднення пластиком є ​​Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Секретаріат якої, Асамблея ООН з навколишнього середовища (UNEA), є головною платформою для-прийняття рішень для зацікавлених сторін щодо співпраці у вирішенні глобального забруднення пластиком. У лютому 2014 року Організація Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP) провела свою першу конференцію ООН з навколишнього середовища, асамблея прийняла "I / 6 щодо океану та вирішення проблеми мікропластикового сміття", щоб визнати джерело проблеми мікропластику, характеристики, вплив і вжити своєчасних заходів, підкреслила важливість принципу обережності та шкоду від неправильного поводження або невжиття заходів.

У травні 2016 року Друга сесія Асамблеї ООН з навколишнього середовища прийняла Резолюцію II/11 щодо морського сміття та мікропластику, керуючись загальними цілями Порядку денного сталого розвитку до 2030 року, визнаючи серйозність проблеми, необхідність глобальної відповіді на основі підходу життєвого циклу продукту та необхідності враховувати регіональні відмінності.

У грудні 2017 року Третя СЕСІЯ Конференції ООН з навколишнього середовища прийняла резолюцію III/7 щодо морського сміття та мікропластику відповідно до основних принципів резолюції ГЕНЕРАЛЬНОЇ Асамблеї та з подальшим розглядом детального впровадження, а також вирішила скликати спеціальне засідання експертної групи відкритого складу-за наявності ресурсів. Подальший аналіз бар’єрів і варіантів поводження з морськими пластиковими відходами та мікропластиком з усіх джерел, зокрема наземних-джерел. Він також закликає звернути увагу на вплив моделей виробництва та споживання на поведінку та закликає країни скоротити непотрібне виробництво та використання пластику та виконати свої автономні зобов’язання. Це допомогло змістити фокус 72-ї (2017), 73-ї (2018) та 74-ї (2019) СЕСІЙ Генеральної Асамблеї ООН з формулювання макроідей на реалізацію конкретних дій, з резолюціями в Гармонії з природою, які підтверджують важливість фундаментальних змін у тому, як суспільства виробляють і споживають для досягнення сталого глобального розвитку. І що всі країни повинні сприяти сталим моделям споживання та виробництва.

У березні 2019 року на четвертій сесії Асамблеї ООН з навколишнього середовища вперше було прийнято дві резолюції щодо глобального управління пластиком, ухваливши резолюцію IV/6 щодо морського сміття та мікропластику та РЕЗОЛЮЦІЮ IV/9 щодо одноразового-пластику. IV/6 Вирішує продовжити мандат Експертної групи відкритого-спеціального складу з питань морського сміття та мікропластику, створеної UNEA-3, до UNEA-5. Рішення щодо одноразового-пластику було спеціально додано з огляду на те, що дуже малий відсоток одноразового-пластику переробляється та що більшість пластику потрапляє на звалища, звалища та навколишнє середовище. Резолюція заохочує інноваційні підходи до запобігання та контролю пластикового забруднення з точки зору життєвого циклу, такі як запровадження систем розширеної відповідальності виробника та схем повернення депозитів. 21 грудня 2020 року 75-та резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй ухвалила «на основі < > у порядку денному 21-го століття за допомогою сталого споживання та методів виробництва, таких як виконання < 2030 > у порядку денному сталого розвитку, також залучених до теми морських відходів, пластику та пластику, і визнала, що пластикові відходи та зв’язок між сталим споживанням і способом виробництва, Заохочувати до подальших зусиль щодо зменшення, повторного використання та переробки пластику; зважаючи на невелику частку одноразових пластикових виробів, які переробляються на четвертій сесії Конференції ООН з навколишнього середовища, були запропоновані контрзаходи та прийняті інноваційні методи боротьби з усіма видами пластикових відходів, включаючи морські пластикові відходи.

П’ята відновлена ​​сесія Асамблеї ООН з навколишнього середовища, яка проходила з 28 лютого по 2 березня 2022 року, прийняла резолюцію «Покласти край забрудненню пластиком: на шляху до міжнародного юридично обов’язкового інструменту». Було наголошено на необхідності подальших міжнародних дій для розробки юридично обов’язкового міжнародного інструменту щодо пластикового забруднення морського середовища. І попросив Виконавчого директора скликати міжурядовий комітет для переговорів, який розпочне свою роботу в другій половині 2022 року з метою завершити свою роботу до кінця 2024 року. Новий міжнародний інструмент зосереджується на розбудові потенціалу, а також на технічній і фінансовій допомозі, і підкреслюється, що він базується на інтегрованому підході до повного життєвого циклу пластику, який може включати як обов’язкові, так і добровільні підходи. Крім того, у резолюціях попередніх конгресів Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища також підкреслювалися зусилля щодо сприяння сталому виробництву та споживанню пластику та прогрес у впровадженні інструментів періодичної оцінки.

Асамблея ООН з навколишнього середовища досягла великих успіхів у сфері глобального управління пластиком. Інгер Андерсен, виконавчий директор Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), висловила глибокі сподівання щодо майбутнього розвитку нової Конвенції щодо пластику на п’ятій СЕСІЇ Асамблеї ООН з навколишнього середовища. Вона сказала на конференції, що це буде найважливіша міжнародна багатостороння екологічна угода з часів Паризької угоди.

Складання стандартів і створення цифрової системи відстеження для вимог до оцінки переробки морського пластику та переробки та вимог до оцінки відстеження після-споживання переробленого пластику (PCR), організоване Технічним комітетом із запобігання та контролю забруднення моря CPRRA:

3

Процес у рамках міжнародних багатосторонніх екологічних угод

Існуючі багатосторонні екологічні угоди, пов’язані з глобальним управлінням пластиковими відходами, в основному включають наступні три: Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією (далі – Базельська конвенція), метою якої є контроль за транснаціональною торгівлею пластиковими відходами та сприяння екологічно безпечній утилізації; Міжнародна конвенція, адміністрування якої здійснюється Міжнародною морською організацією (IMO), яка в основному відповідає за управління пластиковими відходами, пов’язаними з судноплавством, з метою запобігання забрудненню моря; Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (ДАЛІ - Стокгольмська конвенція) спрямована на захист здоров'я людини від пластику, зосереджуючись на мікропластиках або добавках у пластиках, а також на запобіганні забрудненню та контролі екологічно стійких пластиків. Однак жодна з головних цілей цих конвенцій не стосується безпосередньо глобальної проблеми забруднення пластиком, і все ще бракує міжнародних угод для систематичного вирішення проблеми забруднення пластиком.

Ще в грудні 1972 року в рамках ІМО була підписана Конвенція про запобігання забрудненню моря, спричиненого скиданням відходів та інших речовин (також відома як Лондонська конвенція 1972 року). Три додатки до Конвенції регулюють, відповідно, речовини, які заборонено скидати в море, речовини, для яких потрібен спеціальний дозвіл, і речовини, для скидання яких потрібен загальний дозвіл. Виходячи з цього, Протокол 1996 року до Конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів та інших речовин від листопада 1996 року посилив правила щодо речовин, які дозволено скидати, а саме, дозволено скидати лише речовини, чітко перелічені в Додатку, а речовини, не зазначені в списку, заборонені. Крім того, у листопаді 1973 року imo сформулювала Міжнародну конвенцію про запобігання забрудненню моря з суден на основі Міжнародної конвенції про забруднення моря нафтою 1954 року, у додатках III і V якої містяться положення щодо запобігання забрудненню моря пластиковими волокнами. Крім того, у додатку до поправки 2016 року є додаткові положення та вимоги щодо класифікації, скидання та реєстрації суднових відходів, а також створено «книгу обліку сміття» для перевірки та нагляду. У жовтні 2018 року ІМО прийняла План дій щодо боротьби з морськими пластиковими відходами з суден, щоб вжити заходів для зменшення забруднення моря пластиковими відходами з суден.

Перегляд додатка до Базельської конвенції в травні 2019 року є знаменною подією в глобальному управлінні пластиком, яка знаменує появу контенту управління, спеціально націленого на пластикові відходи через міжнародне право. Базельська конвенція включає переважну більшість пластикових відходів, у тому числі не-перероблювані та забруднені пластикові відходи, під контроль Конвенції, а саме додатків II і VIII, а невелика кількість чистих пластикових відходів, перелічених у Додатку IX, посилює вимоги до екологічно безпечної переробки.

Ласкаво просимо приєднатися до групи обміну «Дослідження індустрії переробки пластику»: натисніть і утримуйте, щоб знайти qr-код нижче, і yingke, Yingtuo, Costar, Veolia Huafei, Jinhui, Kemao Environment, Xavier, Luhai Environmental Protection, Mitsubishi Chemical, Ningbo Daihatsu та інші підприємства-учасники для спілкування, щоб досягти виграшної-ситуації!

4

Процеси інших міжнародних організацій

З 2018 року WWF запустив свій проект «Без пластику в природі» по всьому світу. Після більш ніж трьох років глобальної практики WWF переконався, що нова юридично обов’язкова глобальна конвенція є найефективнішим способом боротьби із забрудненням океанів пластиком. У звіті, опублікованому в лютому 2022 року про вплив забруднення пластиком на біорізноманіття, також зазначено, що якщо зараз не вжити глобальних заходів щодо скорочення виробництва та використання пластику, забруднення моря пластиком зросте в чотири рази в 2050 році. П’ята сесія конференції ООН, яка відбулася в березні 2022 року, зіграла важливу сприяючу роль.

У квітні 2019 року Декларація міністрів Північних країн закликала до глобальної угоди щодо боротьби з пластиковими відходами та мікропластиком в океані, яка закликала «зацікавлених учасників приєднатися до заклику до нової глобальної угоди та брати активну участь у спеціальній групі експертів відкритого- складу, створеній Асамблеєю ООН з навколишнього середовища». У липні того ж року Сент-Джонська декларація Карибського співтовариства (CARICOM) «підкреслила нагальну потребу в глобальній угоді щодо вирішення проблеми забруднення пластиком і мікропластиком». У Дурбанській декларації про дії щодо екологічної стійкості та процвітання в Африці, ухваленій на 17-й Конференції міністрів навколишнього середовища Африки (AMCEN) у листопаді, зазначено, що «Ми прагнемо підтримувати глобальні дії щодо вирішення проблем забруднення пластиком, що вимагає подальшої роботи для більш ефективного участі в питаннях глобального управління, пов’язаних із забрудненням пластиком, включаючи варіанти зміцнення існуючих угод і нової глобальної угоди щодо забруднення пластиком».

У березні 2020 року в новому Плані дій ЄС щодо циркулярної економіки зазначено, що «Європейська комісія очолить зусилля на міжнародному рівні для укладення глобальної конвенції з пластику та просування підходу циркулярної економіки до пластику в ЄС».

- 3 -

Гаряча точка глобального контролю забруднення пластиком

1

Позиціонування пластичних умовностей

У вересні 2021 року Перу та Руанда разом із більш ніж 30 країнами подали до Асамблеї ООН з навколишнього середовища пропозицію щодо юридично обов’язкового міжнародного інструменту щодо забруднення пластиком, пропонуючи створити міжурядовий комітет переговорів (INC) для формування юридично обов’язкового міжнародного інструменту з точки зору управління пластиком протягом усього життєвого циклу. У жовтні 2021 року Японія подала пропозицію щодо міжнародно-правового інструменту щодо забруднення моря пластиком, запропонувавши обмежити сферу дії інструменту управлінням забрудненням моря пластиком. У січні 2022 року Індія подала пропозицію щодо Концепції боротьби із забрудненням пластиком, у тому числі одноразовим-пластиком, у якому йдеться про те, що проблема забруднення пластиком повинна бути зосереджена на добровільних діях держав-членів і доповнена добровільними діями міжнародної спільноти. Це питання детально обговорювалося на п'ятій сесії Асамблеї ООН з навколишнього середовища. Хоча за рішучого наполягання десятків країн і регіонів, таких як Європейський Союз, зустріч остаточно схвалила рішення про запуск INC, але мета та фокус конвенції все одно будуть у центрі подальшої дискусії.

2

Визначення характеру конвенції пластмас

П'ята сесія Асамблеї ООН з навколишнього середовища обговорювала характер запропонованої конвенції, а саме її юридично обов'язкові аспекти. Чи має новий договір бути юридично обов’язковим, добровільним, як Паризька угода, чи поєднанням обох.

Росія заперечила проти пропозиції США, щоб МІЖУРЯДОВИЙ переговорний комітет враховував «юридично обов’язкові та необов’язкові зобов’язання» під час формулювання юридично обов’язкових міжнародних документів. ЄС віддає перевагу «положенням» замість зобов’язань і має підтримку США, Бразилії та Чилі. Перу пропонує використовувати узгоджену формулювання Мінаматської конвенції про ртуть, яка «може включати юридично обов’язкові та не-юридично обов’язкові положення». Отримала підтримку більшості країн. Незважаючи на те, що країни-члени досягли широкої згоди щодо принципу, що нова конвенція має бути юридично обов’язковою та не-обов’язковою, питання про те, як організувати різні механізми, справді є ще однією темою майбутніх переговорів.

3

Визначення сфери застосування Конвенції щодо пластмас

Що стосується мети та сфери застосування нової Конвенції про пластик, Альянс малих острівних держав і Африканська група за підтримки Європейського Союзу рекомендували Міжурядовому комітету для переговорів розробити «Включення в морське середовище» (Забруднення пластиком, у тому числі в морському середовищі). Були також країни, які віддали перевагу дозволу Міжурядовому комітету для переговорів визначити його власну сферу дії, вимагаючи вилучення «включених у Морське середовище». Згідно з робочою групою, міжурядовий комітет для переговорів розробить юридично зобов’язуючий міжнародний документ «про забруднення пластиком, включаючи морське середовище» щодо забруднення пластиком, включаючи обов’язковий і добровільний метод, в той же час, враховуючи принцип декларації Ріо, буде вирішено проблему пластику на основі всього життєвого циклу методу синтезу.

висновок

П’ята сесія Конференції ООН з навколишнього середовища через резолюцію про заснування INC є історичною, також обнадійливою, передбачуваною, що юридично зобов’язуюча багатостороння екологічна угода стане реальністю в найближчому майбутньому, вона втілює пізнавальний прогрес за останні роки та поштовх різних міжнародних організацій і країн. Глобальне управління пластиком проходить поступовий процес удосконалення від концепції та політичних пропозицій до пропозиції щодо впровадження заходів, а потім до спеціальної угоди, яка також представляє спільне бачення глобального спільного управління та прагнення та очікування «до планети,-вільної від забруднення».

Звичайно, у цьому процесі ми також сподіваємося, що нова Конвенція про пластик «залишиться вірною своєму початковому прагненню» та зосереджена на проблемах із пластиком, визначених у резолюції UNEA-1 щодо морського сміття та мікропластику та її наступних резолюціях, щоб зробити внесок у вирішення глобальних екологічних проблем. Нова конвенція також має уникати відволікання міжнародної спільноти шляхом викрадення її під приводом «громадської думки», зосереджуватися на питаннях економіки та розвитку та встановлювати нові «торговельні бар’єри» та «технічні бар’єри». Нова конвенція також має повною мірою використовувати існуючі міжнародні багатосторонні екологічні угоди та застосувати багатоаспектний підхід для ефективного вирішення проблеми морського сміття та мікропластику.