Головна - Новини - Подробиці

Історія поліетиленових пакетів

Cybertron виявив пластичність нітроцелюлози, і речі, які він виготовляв, все ще були непроникними. Він використовував його для виготовлення гарних мисок для рису, чашок, пляшок і чайників. Він захоплювався своїми шедеврами і написав листа своєму другові, відомому вченому Фарадею. На жаль, Фарадей не подбав, поки не з'явився фотограф. У фотографа Олександра Паркса багато захоплень, і фотографія – одне з них. У 19 столітті люди не могли купувати готову-фотоплівку та хімікати, як це робили сьогодні, і їм часто доводилося робити те, що їм було потрібно. Тож кожен фотограф має бути ще й хіміком.


«Прабатьком» цього чарівного матеріалу є найпоширеніша в рослинах целюлоза.


У 1845 році, коли хімік Себтан, який жив у місті Базель у північно-західній частині Швейцарії, експериментував у себе вдома, випадково потрапили на стіл концентрована сірчана кислота та концентрована азотна кислота. Він поспішно взяв фартух дружини, щоб витерти стіл. Змішана кислота. Після метушні вішає фартух на піч і пече. Несподівано фартух хльосне і згорить, і вмить стане попелом. Кібертрон повернувся до лабораторії з цим «значним відкриттям» і повторними «нещасними випадками». Після багатьох випробувань Кібертрон нарешті знайшов причину: основним компонентом оригінального фартуха була целюлоза, яка контактувала з сумішшю концентрованої азотної та концентрованої сірчаної кислот, утворюючи ефір нітроцелюлози, який пізніше широко використовувався в нітроцелюлозі. .


Одним із матеріалів, що використовуються у фотографії, є «бавовна», що являє собою розчин «нітроцелюлози», тобто розчин нітрату целюлози в спирті та ефірі. Його використовували для приклеювання світлочутливих хімічних речовин до скла, щоб зробити еквівалент сучасної фотоплівки.


У 1950-х роках Паркс шукав різні способи обробки бавовни. Одного разу він спробував змішати бавовну з камфорою. На його подив, змішування дало гнучкий матеріал, який можна було згинати. Паркс назвав речовину «паксин», яка була найпершим пластиком.


Паркс використовував «Paxin» для виготовлення різноманітних предметів: гребінців, ручок, ґудзиків та прикрас. Однак Паркс не дуже свідомий бізнес і втратив гроші на власному бізнесі. У 20 столітті люди почали досліджувати нові способи використання пластмаси. Майже все в родині можна зробити з якогось пластику.


Продовжуйте розвивати результати Parks і заробляйте на цьому та залиште це іншим винахідникам. Джон Уеслі Хаят, друкар із Нью-Йорка, побачив цю можливість у 1868 році, коли компанія-з виробництва більярдних -поскаржилася на нестачу слонової кістки. Hayat вдосконалив виробничий процес і дав нову назву для «Paxos» - «Civil» (фальшива слонова кістка). Він отримав готовий-ринок від виробників більярдних і невдовзі виготовляв різноманітні вироби з пластику.


Ранні пластики були схильні до вогню, що обмежувало сферу використання продуктів, які використовували для їх виготовлення. Першим пластиком, який успішно витримує високі температури, є «Беккеретт». Лео Бекленд отримав патент у 1909 році.


У 1909 році Баеланд зі Сполучених Штатів вперше синтезував фенольні пластмаси. У 1930-х роках був представлений нейлон, який називався «поєднаний вугіллям, повітрям і водою, тонший за павутинний шовк, твердіший за сталь і кращий за шовк». Їх поява поклала початок винаходу і виробництву різноманітних пластмас. Завдяки розвитку нафтохімічної промисловості під час Другої світової війни пластикова сировина замінила вугілля нафтою, а промисловість виробництва пластмас також швидко розвивалася.


Пластик — це дуже легка речовина, яку можна розм’якшити шляхом нагрівання при дуже низькій температурі та надати їй будь-якої форми. Пластикові вироби барвисті, легкі, не бояться падінь, економічні та довговічні. Його поява не тільки принесла зручності в життя людей, а й значно сприяла розвитку промисловості.


Послати повідомлення

Вам також може сподобатися